Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»
Щорічно в Україніз 25 листопада до 10 грудня включнопроводитьсяМіжнародна кампанія «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Акція в Україні розпочинається 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.
Основними завданнями акції є:
- привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
- активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
- проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;
- формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.
Дати початку та завершення кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:
- 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році.
- 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
- 2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства.
- 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями.
- 5 грудня – Міжнародний день волонтера.
- 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі.
- 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією.
- 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Поради психолога під час війни
Наразі ми всі переживаємо страшні часи й головним завданням сьогодення є збереження психологічного та психічного здоров’я.
Якою ж буває перша психологічна допомога при гострій реакції на стрес?
1. СТУПОР. Людина різко застигає на місці✅Що робити? Підійти збоку або спереду, говорити пошепки, назвати своє ім’я, розповісти що сталося і що така реакція є нормою; відвести людину до безперечного місця.❌Не можна! Голосно спілкуватися, кричати та не підходити зі спини.
2. ПЛАЧ.✅Що робити? Дати можливість «вийти» напрузі, встановити тілесний контакт (взяти людину за руку або покласти свою руку на плече), вислухати людину.❌ Не можна! Не зупиняйте людину, яка плаче, не залишайте її на одинці, не задавайте зайвих запитать та не надавайте рекомендацій, порад.
3. СТРАХ, ПАНІЧНІ АТАКИ. У людини мокрі руки, «шалений» погляд та швидке сердцебиття.✅ Що робити? Показати свою присутність (взяти за руку, сказати «Я поряд», «Я з тобою»), запропонувати дихальні вправи, відвести у безпечне місце (вкрити ковдрою).❌Не можна! Не кричіть та не провокуйте людину до хоробрості та мужності у поведінці.
4. ІСТЕРИКА. Людина демонстративно реагує, кричить.✅ Що робити? Прибрати «глядачів», розмовляти різкими та короткими фразами «Випий води», «Присядь»; переконатися, що людині нічого не загрожує, адже після істерики у людей різкий упадок сил і вони можуть впасти. По можливості дати людині заснути.❌ Не можна! Лякати різкими звуками; ні в якому разі не потурати примхамта проханням, відповідайте «Завтра візьмеш», «Потім».
5. АГРЕСІЯ. Проявляється у криках, погрожуваннях та звинуваченнях.✅Що робити? Прибрати людей поблизу, зрозуміти причину та дати можливість людині зняти «пар»; спробуйте розрядити обстановку.❌Не можна! Не ображайтесь на людину за слова та дії, які вона робить та не звинувачуйте її.
Практичні психологи ДУ «ЦПД та ППВ МВС України» розробили наочні зображення із психологічними техніками, які допоможуть зменшити стрес, полегшити тривогу та інші інтенсивні емоції.
ВАЖЛИВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ!
Управління праці та соціального захисту населення розповсюджує інформацію про онлайн-курс « ДІМ (НЕ)БЕЗПЕКИ», розроблений Координатором проектів ОБСЄ в Україні та студіє онлайн-освіти EdEra. Курс містить корисну інформацію для постраждалих від домашнього насильства, свідків таких випадків та суб’єктів, що працюють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Онлайн-курс доступний за посиланням
https://www.nonviolence.ed-era.com
16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА
Дошкільне дитинство – це період, коли формується особистість. Дитина знаходиться в повній залежності від оточуючих його дорослих, батьків і педагогів. Неналежний догляд, поведінкові, соціальні та емоційні проблеми, що виникають в цьому віці, призводять до тяжких наслідків в майбутньому.
У разі насильства над дитиною з боку незнайомих дорослих не тільки дитина, але і її батьки потребують допомоги. Якщо це ще й сексуальне насильство, то надання допомоги вимагає спеціальної підготовки і медичної експертизи. Батьки пережили шок і, як правило, хочуть зберегти все в секреті від родочів, сусідів та інших дітей. Якщо дитина стала жертвою з боку незнайомої людини, і в разі ретельно приховуваного жорстокого поводження з ним батьків, педагог повинен звернутися за допомогою і порадою до професіоналів зі спеціальних служб і центрів (психолог, дитячий адвокат, служба охорони здоровя, служба захисту від насильства, телефон довіри).
Діти, які зазнають жорстокого поводження, перебувають у владі сильнішої людини, відчувають страх, недовірливі, замикаються в собі. Педагог при підозрі в жорстокому поводженні повинен постаратися завоювати довіру дитини, постерігати за її поведінкою, звертаючи увагу на поведінку батьків або опікунів, в бесідах з ними висловлювати свою заклопотаність поведінкою. Якщо дитина сама розповіла про жорстоке поводження, вихователю необхідно: похвалити дитину за те, що вона довірила вам таємницю, щоб вона зрозуміла, що їй вірять і серйозно ставлятьсядо її проблеми; проявити розуміння до почуттів провини і сорому дитини, але не зміцнювати ціпочуття в неї; пояснити їй, що існує можливість припинити насильство і жорстокість, і що це потрібно зробити в її інтересах. Не можна: показувати дитині свої почуття (гнів, переляк, відразу); звинувачувати людину, яка вчинила проступок, тому що дитина часто емоційнодо нього прив`язана і продовжує її любити.
Якщо ви не в змозі вирішити проблему самі, ви повинні звернутися за допомогою до фахівців (медику, психолога, керівнику, соцпедагогу).
Поради батькам
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.
Насильством щодо дітей слід вважати:
Нехтування дитиною;
Нехтування обов’язків стосовно дитини;
Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе.
Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.
Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.
Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.
Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!
Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.
Діти відчувають сум.
Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.
Пам’ятайте!
В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?
Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:
Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.
Негативні форми поведінки в суспільстві–найвпливовіші.Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно.У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.
В результаті дитина:
Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в навчальному закладі;
Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.
Коментарi